Понад 10 000 американських військовослужбовців та 12 кораблів ВМС США беруть участь у блокаді іранських портів, яка застосовується “щодо суден усіх країн”, що заходять до іранських портів або виходять з них, зазначило командування. 13 квітня США почали повну морську блокаду портів Ірану, а президент Дональд Трамп заявив, що кожен іранський корабель, який наблизиться до неї, буде знищений.
Цьому передувало оголошення президента США, що американський флот почне блокаду іранських портів і не пропускатиме “судна, які платили плату Тегерану”. Йдеться про данину, яку Іран збирав з окремих танкерів, які все ж пропускав через Ормузьку протоку – до 2 млн доларів із судна.
Без допомоги
Вашингтону не вдалося створити коаліцію, готову до військово-морської операції у протоці, ні із союзниками по НАТО, ні з ключовими державами Азії, які постраждали від припинення комерційного судноплавства через Ормуз. Доводиться діяти власними силами, а їх не так багато, як може здатися.
До початку операції проти Ірану США зібрали на Близькому Сході чималу армаду. До наявних там есмінців, сторожових та інших кораблів додалися два авіаносних угруповання з десятками літаків і вертольотів, а зараз підтягується третє.
Але лише незначна їх частина здатна діяти в умовах вузької Ормузької протоки.
Основні ударні сили — авіаносці, супроводжуючі їх ракетні есмінці та атомні субмарини — розміщуються на безпечній відстані від іранських берегів. Немає зараз сенсу вводити в Ормузьку протоку на дистанцію прямого гарматного пострілу й інші кораблі — командні, десантні, розвідувальні, судна тилового забезпечення.
А до проведення наземної операції на території Ірану, хоча б з метою знищення пускових позицій іранських ракет або взяття під контроль берегової лінії, американське військове командування не готове.
На цей час для операцій у безпосередній близькості від Ірану США мають у своєму розпорядженні лише два вільні ракетні есмінці — Mitscher і McFaul, три кораблі прибережної зони — Canberra, Tulsa і Santa Barbara, а також шість малих патрульних кораблів, що перебувають біля узбережжя Бахрейну.
Цього недостатньо, щоб забезпечити безпечний прохід танкерів через Ормузьку протоку, коли Іран і далі має можливість мінувати акваторію та завдавати ракетних і дронових ударів. У мирний час цим маршрутом щодня користувалося приблизно 150 комерційних суден.
Страждати будуть всі
Варіант, який обрав Дональд Трамп, на перший погляд, виглядає раціональним: якщо вже Іран блокує судноплавство через Ормузьку протоку, то нехай і сам потерпає від цього. Технічно завдання здійсненне: перехоплення суден, пов’язаних з іранським тіньовим флотом, в Оманській затоці та Аравійському морі, на віддалі від іранських берегів, знижує ризики для американських кораблів.
На таку морську блокаду сил уже достатньо, до того ж 5-й флот США, до чиєї зони відповідальності входить Близький Схід, — гнучка структура, його склад може швидко змінюватися залежно від поставленого завдання. За заявою Дональда Трампа, в регіон уже прямує підкріплення.
Але від рішення Трампа страждає не лише Іран. США не тільки не поспішають зняти блокаду Ормузької протоки, яка з початком військової операції і без того стала вкрай небезпечною для судноплавства, а фактично посилюють її. Страшно проходити через протоку, нашпиговану іранськими мінами та таку, що прострілюється ракетами, а зустрітися на вході чи виході з войовничо налаштованим американським есмінцем страшно подвійно.
Прямих збитків зазнають торгові партнери країн Перської затоки, постачання зриваються, світові ціни на нафту знову різко злетіли.
Ще невідомо, як відреагує на американську блокаду протоки Китай з його значними військово-морськими силами та військовою базою в Джибуті.
Але й союзники США не мають приводу для оптимізму — багато з них також опинилися серед постраждалих, не беручи участі у війні.
