Київ 2.0 неможливий? Нещодавні заяви президента України Володимира Зеленського щодо активності росіян на території Білорусі знову актуалізували питання можливого розширення війни. За його словами, українська розвідка фіксує інженерні та військові роботи ворога поблизу кордону. “За даними розвідки, у прикордонні Білорусі відбувається розбудова доріг до території України та налагодження артилерійських позицій”, – повідомив глава держави. Ці сигнали доповнюються іншими недружніми діями Мінська. Зокрема, самопроголошений білоруський президент Олександр Лукашенко нещодавно підписав указ про призов офіцерів запасу, що передбачає залучення до його армії додаткових кадрів. А ще раніше у квітні повідомлялося про заяви білоруської влади щодо посилення оборонної готовності країни.
Зеленський же, коментуючи дії Мінська, заявив, що “Україна готова захищатися: так Лукашенку і передайте”. “Вважаємо, що Росія вкотре пробуватиме втягнути у свою війну Білорусь. Доручив відповідними каналами застерегти фактичне керівництво Білорусі щодо готовності України захищати свою землю та незалежність”, – попередив президент України. Й хоча такі заходи з боку Білорусі формально дійсно можуть бути плановими, у поєднанні з інженерною активністю біля кордону вони виглядають доволі підозріло, як частина ширшої військової підготовки або ж демонстрації сили, припускають фахівці.
За повідомленнями українського Центру протидії дезинформації (ЦПД), Білорусь дійсно може отримати завдання з боку РФ утримувати українські сили у напрузі напередодні можливих активних бойових дій на Сході та Півдні.
Втім це є дещо примітивним поясненням того, що там відбувається. “Я не можу назвати простим відволіканням уваги розбудову шляхів та логістики. Але важливе розуміння ситуації. По-перше, Білорусь для України не була, не є та не буде дружньою. Вона буде потенційною загрозою, допоки не закінчиться війна і допоки Росія не буде переможена. Поки ми не звільнимо свої території так, щоб у РФ не було бажання продовжувати окупацію проти України, допоки у Білорусі не буде змінено режим Лукашенка, загроза є і буде”, – констатує голова ЦПД Олександр Коваленко. Водночас, за його словами, у ворога для реального нападу “кишка тонка”: зараз на території Білорусі перебуває близько 2000-2200 особового складу російських військ, це представники ППО, РЕБ, персонал, який обслуговує авіацію, а не штурмові елітні підрозділи. У самої ж Білорусі особового складу сухопутних військ – близько 14 тисяч. “З урахуванням того, що 24 лютого 2022 року з території цієї країни вторгнення в Україну здійснювало 40-тисячне угруповання російських елітних підрозділів, плюс спецназ, то мені здається, що 14 тисяч білоруських вояк – це зовсім не те, що ми бачили у 2022 році”, – вказує аналітик. Злочин і покарання Тож активність росіян у Білорусі направду може бути пов’язана з перегрупуванням російських сил і компенсацією нестачі особового складу. Чи означає це неминуче втягнення країни у війну? Однозначної відповіді немає, однак сукупність факторів дозволяє виділити кілька можливих сценаріїв.
По-перше, йдеться про спробу Росії посилити тиск на Україну через північний напрямок без прямого вступу білоруської армії у бойові дії. Такі дії можуть змушувати Україну утримувати значні сили на кордоні, розпорошуючи ресурси.
По-друге, не можна виключати й сценарію обмеженої участі Білорусі, наприклад, у вигляді надання території, логістики чи прикриття для російських військ. Подібна модель вже реалізовувалася у 2022 році, коли вторгнення в Україну відбувалося, зокрема, з білоруської території.
Втім білоруси не мають реальних навичок, аби самостійно проводити військові операції, а велику кількість їхнього озброєння вже давно було перекачано до російської армії, зауважив військовий експерт Іван Тимочко. “Білорусь не є країною з якоюсь мілітарною історією. В наш час це дуже важливо… Участі у бойових діях або якихось реальних навичок, аби самостійно проводити військові операції, вони не мають. Та й велику кількість їхнього озброєння вже давно було перекачано в російську армію”, – пояснив він в етері Київ 24. Між тим однозначних “шапкозакидальних” оцінок тут біти не може, бо Тимочко нагадує: частину білоруської армії навчали російські “вагнери”, а частка її командного складу нині є росіянами.
Тому події, котрі ми зараз спостерігаємо на території Білорусі, і викликають справедливе занепокоєння, погоджується Коваленко.
Разом із тим проводити там мобілізацію – це “давати зброю в руки тим білоруським громадянам, котрих ще нещодавно російські і білоруські силовики катували, били і в багатьох родичів вбили”, наголошує Тимочко. “Тож там теж стоятиме питання в мотивації тих людей, які навіть будуть мобілізовані, для того, щоб робити якусь ешелоновану наступальну операцію… Що може бути? Якщо говорити про ризики, то ми спостерігаємо, як вздовж кордону російські окупанти намагаються захоплювати села, які розташовані безпосередньо на кордоні Харківської, Сумської областей. У перспективі може бути і прикордоння в Чернігівській області. Росія намагається “вигризати” ці шматки, створювати панічні настрої та потім звітувати, мовляв, дивіться, ми захопили… Таким чином росіяни намагаються нівелювати свої невдачі у зоні бойових дій”, – уточнює експерт. Тож Мінськ може бути залучений, як мінімум, до провокаційних дій вздовж українського кордону.
Однак це стане фатальною помилкою для режиму Лукашенка: розвиток українського дронобудування та нашої власної ракетної програми може блискавично позбавити “сябрів” перлини їх економіки, Мозирського НПЗ. А там вже й до “мадурівського” сценарію недалечко. “…Характер та наслідки нещодавніх подій у Венесуелі повинні стримувати керівництво Білорусі від помилок”, – прозоро натякнув на це президент України. Ірина Носальська
