Роль Пакистану як посередника в конфлікті США і Ірана дивує багатьох. Виникають питання про те, як країна, втягнута в конфлікти з двома своїми сусідами — Афганістаном та Індією — позиціонує себе як миротворця. Наразі Пакістан бомбить Афганістан, а напруженість у відносинах з Індією лише минулого року викликала побоювання щодо ядерної ескалації. Ось такий миротворець. Чому саме Пакістан
Головнокомандувач збройних сил Пакістана, фельдмаршал Асім Мунір, користується прихильністю президента США Дональда Трампа. Американський лідер часто називає його своїм “улюбленим” фельдмаршалом і раніше говорив про те, що Мунір знає Іран “краще за більшість”. Іран є не лише сусідом Пакистану, з яким він має спільний кордон протяжністю близько 900 км, але й, за його власними заявами, підтримує “братні” відносини з глибокими культурними та релігійними зв’язками. Крім того, на території Пакистану немає американських авіабаз.
І, на відміну від багатьох звичних посередників у Перській затоці, він ще не був втягнутий у конфлікт. Що вкрай важливо, Пакистан готовий втрутитися — мир між США та Іраном, за багатьма оцінками, відповідає його інтересам.
Поки що Пакистан балансує на канаті між Іраном та США, передаючи повідомлення між двома сторонами, приймаючи міністрів закордонних справ з інших зацікавлених мусульманських країн та активно ведучи телефонну дипломатію. Але це балансування не позбавлене ризиків. Нафта
Пакистан сильно залежить від імпортованої нафти, значна частина якої постачається через Ормузьку протоку.
Уряд Пакистану підвищив ціни на бензин і дизельне паливо приблизно на 20% на початку березня і вже запровадив низку заходів, включно з чотириденним робочим тижнем для державних службовців, намагаючись заощадити пальне.
“Якщо війна триватиме, економічний тиск на Пакистан надзвичайно зросте”, — каже Фархан Сіддікі, професор політології в Інституті ділового адміністрування в Карачі. Дипломатичний шпагат
Існує також побоювання щодо того, до чого може призвести ескалація. У вересні минулого року Пакистан підписав оборонний пакт із Саудівською Аравією, погодившись, що “будь-яка агресія проти однієї з країн розглядатиметься як агресія проти обох”. Це викликало питання про те, що робитиме Пакистан, якщо Саудівська Аравія вступить у війну та застосує цей пакт.
Пакистан уже перебуває у стані “тотальної війни” з Афганістаном; він звинувачує афганських талібів у переховуванні терористичних угруповань на своїй території, що уряд талібів заперечує.
Відповідаючи на закиди щодо своєї очевидно суперечливої позиції стосовно дипломатії, коли йдеться про власні конфлікти, Пакистан заявив, що намагався вести переговори роками, але це не принесло необхідної безпеки.
До того ж відкриття ще одного фронту — не єдина проблема у разі втягнення Пакистану у війну, додаючи, що існують також “внутрішні репутаційні втрати”.
У дні після того, як Верховний лідер Ірану був убитий у результаті спільного американо-ізраїльського авіаудару, проіранські демонстранти вийшли на вулиці по всьому Пакистану — кілька людей загинули, в тому числі ті, хто намагався штурмувати консульство США в Карачі.
“Громадські настрої в Пакистані переважно проіранські”, — каже Маліха Лоді, колишня пані посол Пакистану в США, Великій Британії та ООН. “Я впевнена, що керівництво Пакистану дуже чутливо до цього ставиться”.